Альпінізм для початківців та тих, хто мріє про більше
Останнім часом альпінізм та походи в гори набувають дедалі більшої популярності. У цьому впевнений Тарас Поздній, керівник клубу туристів «Кулуар», і серед причин називає такі. Перша та головна — що за один-два тижні у горах люди отримують стільки вражень, скільки навряд чи отримають деінде. Друга — це знайомство з новими людьми, адже долаючи разом складні перешкоди, гурт незабаром перетворюється на друзів та навіть сім’ю. Та остання причина: альпінізм — це спосіб випробувати себе. «Мені здається, що люди перенасичені просто відпочинком: тепер вони хочуть бути айронменами, підійматися на вершини, а потім ділитися враженнями з іншими», — каже Тарас. Йому теж є про що розповісти, адже серед сходжень альпініста — Еверест, найвища вершина світу, а в планах — піднятися на всі 14 восьмитисячників. Вас теж ваблять гори? Тоді читаймо, що для цього потрібно, в новій статті Folga' — та вирушаймо в дорогу!
Альпінізм в Україні: з яких маршрутів краще розпочинати?
Новачкам, які тільки хочуть спробувати свої сили в альпінізмі, можна стартувати з Карпат та для початку піднятися взимку на Говерлу (2061 м) та Петрос (2020 м). Це буде чудовою відправною точкою, яка дасть вам зрозуміти, як воно в горах.
Головне — не варто недооцінювати Карпати. Чудово, якщо вам пощастить із гарною погодою. Але взимку піднятися на Говерлу та Петрос при сильному вітрі, тумані та снігу буває не просто, а часом навіть неможливо: доводиться переривати сходження та повертати групи.
Літні сходження набагато простіші, хоча через погану погоду досягти піку теж може бути нелегко. Але якщо порівнювати, то літньому сходженню на Говерлу можна поставити 3 бали за складністю, а зимовому — всі 7–8.
Тренуємося правильно: якою має бути підготовка?
Якщо мова про комерційні вершини, то для них не потрібні якісь супернавички. Однак ваша фізична форма має бути доброю.
Насамперед необхідно тренувати витривалість, яку можна розвинути за допомогою бігу. Наприклад, виділити час на 3–4 пробіжки на тиждень, бажано бігти в максимально повільному темпі, щоб ви могли розмовляти без задишки. Починайте з дистанції у 3 км, поступово нарощуйте її до 5–10–15 км. В ідеалі варто додати ще й два загальнофізичні тренування. Але якихось жорстких нормативів тут немає. Хтось бігає швидко, хтось взагалі бере участь у марафонах, а набирання висоти витримує погано. А хтось не особливий любитель пробіжок, але при цьому нормально підіймається на вершину, бо звик багато ходити.
Також можна практикуватися на скеледромі. Альпінізм та скелелазіння — різні напрями, і на скеледромі більше прокачується другий, але тут ви звикнете до поводження з мотузками та розвинете групи м’язів, які раніше були не особливо залучені.
Зверніть увагу, якщо у вас є зайва вага, то вам доведеться важче, тому добре або попередньо її скинути, або йти в похід, який не передбачає підіймання на вершину.
Існує цілий список медичних протипоказань для занять альпінізмом. Тому перед походом у гори обов’язково слід проконсультуватися з лікарем.
Альпіністські навички та спецзнання: чому навчитися?
Туристичні клуби часто проводять у Карпатах школи альпінізму, де вас навчать базових навичок: пересуватися сніговим рельєфом, користуватися льодорубами, ходити у кішках, іти у зв’язках.
При комерційних сходженнях вас супроводжуватимуть тімлідери, які знають та вміють усе необхідне та навіть трохи більше. Тому на базових вершинах, у тих самих Карпатах, від учасників особливих знань та навичок не вимагається. Найголовніше — мати добру фізичну форму та бажання піднятися на вершину. Якщо ж ви переходите до складніших маршрутів, то вам потрібен певний досвід. Наприклад, Ама-Даблам (6814 м) — одна з найгарніших вершин у світі, та щоб піднятися на неї, вам знадобиться досвід сходження на якусь із технічних вершин , наприклад, Монблан (4810 м) або Матергорн (4478 м), та висотних, наприклад, Мера-пік (6476 м) чи Аконкагуа (6962 м).
Спорядження для альпінізму: що зібрати в похід?
Правильний підбір альпіністського спорядження — вагома стаття витрат, тому для першого сходження Тарас не рекомендує купувати одразу все. Залежно від вибору вершини вам знадобляться кішки, висотні черевики, рюкзак, спальник, а також спеціальний одяг для альпінізму (намети зазвичай належать до пакета для комерційних сходжень). Купувати одяг однозначно варто: крім походів ви зможете їздити у ньому на рибалку, ходити в ліс по гриби, та й просто містом. А от спеціальне спорядження на кшталт кішок та страхових систем краще взяти напрокат, адже цілком можливо, що похід у гори вам може не сподобатися.
Разом веселіше: у чому важливість гіда та соратників?
Основні помилки альпіністів-початківців — це переоцінка своїх можливостей та недооцінка складності обраного маршруту. Наприклад, підійматися на гору одному чи в компанії недосвідчених друзів, помилитися з підбором спорядження, обрати неправильний сезон сходження, відправитися на гору без GPS та контактів рятувальників. Взимку навіть у невисоких Карпатах через це регулярно гинуть люди. Тому ви повинні завжди консультуватися з кимось досвідченішим щодо майбутнього маршруту, а він уже допоможе не припуститися всіх цих помилок.
У гори можна ходити й самотужки, але не рекомендується. Для соло-сходження потрібний величезний досвід, але навіть із ним це доволі екстремальна витівка. При сходженні на вершину є ризик заблукати чи отримати травму та втратити можливість рухатися далі. Наприклад, якщо зламати ногу за 20 км від найближчої цивілізації, то доведеться або якимось чином ці 20 км проповзти, або викликати рятувальників. І якщо в цій місцевості немає зв’язку, то в такому випадку й рятують партнери. До того ж із набиранням висоти людина не завжди може чітко відстежити свій стан та зрозуміти, коли необхідно розвертатися та йти донизу. Потрібно пильнувати, чи не з’являються у людини симптоми гірської хвороби. Якщо вона ігнорує головний біль та відсутність апетиту та, хоч як важко йти, продовжує пхатися вгору, бо «Як так? Я крутий!» — то в результаті може отримати набряк головного мозку або легень: обидві ці стадії смертельні, а смерть може наступити протягом 24–48 годин. Тому в команді потрібна більш досвідчена людина, яка спостерігатиме за вами та зможе приймати виважені рішення — розвертатися або продовжувати йти вгору.
Світ, повний гір: куди вирушити після Карпат?
Якщо ви вже сходили кудись в Україні, то далі на вас чекають п’ятитисячники. На думку Тараса, оптимальний варіант для новачка — це Арарат (5137 м) у Туреччині. Сходження займає 8 днів, а сама вершина нескладна (відсоток успіху майже 96%), при підйомі ви на собі відчуєте висоту в 5 тисяч метрів, пройдетеся по снігу в кішках, адже наприкінці маршруту є снігова шапка завдовжки приблизно 150 м.
Наступний варіант — Кіліманджаро (5895 м), найвища точка Африки. Крута та насичена подорож, бо після вершини на вас чекає сафарі та Занзібар. Попри свої майже 6 тисяч метрів Кіліманджаро доступна новачкам, бо на екваторі висоту переносити дещо легше. Також на горі чудовий сервіс: вам готують їжу, за вас носять та ставлять намети, а вранці підігрівають воду для вмивання.
І третій варіант — гора Казбек (5034 м) у Грузії. Тут потрібен хоча б мінімальний альпіністський досвід, наприклад, похід узимку на Говерлу чи літні походи Карпатами з наметами. Хоч Казбек і нижчий, ніж згадані вершини, але технічно він складніший.
Досягнення цих трьох п’ятитисячників може стати вашими першими кроками у світі висотного альпінізму. Крім сходжень можна також поїхати на трекінг у Непалі: ви підіймаєтеся на висоту понад 5 тисяч метрів, бачите восьмитисячники, у тому числі Еверест, і надихаєтеся духом Гімалаїв.
Розвинений рівень: головні виклики для альпіністів
Сім вулканів — підйом на всі найвищі вулкани континентів
- Південна Америка — Охос-дель-Саладо (6893 м)
- Африка — Кіліманджаро (5895 м)
- Європа — Ельбрус (5642 м)
- Північна Америка — Орісаба (5636 м)
- Азія — Демавенд (5610 м)
- Океанія — Гілуве (4368 м)
- Антарктида — Сідлі (4285 м)
Закрити цю програму простіше: вулкани не такі складні для підйому, як «Сім вершин», до того ж вона коштуватиме у межах $30 тисяч, що значно дешевше за програми, про які мова буде далі.
Сім вершин — підйом на всі найвищі вершини континентів
- Азія — Еверест (8848 м)
- Південна Америка — Аконкагуа(6962 м)
- Північна Америка — Деналі (6190 м)
- Африка — Кіліманджаро (5895 м)
- Європа — Ельбрус (5642 м) / Монблан (4810 м)
- Антарктида — масив Вінсон (4892 м)
- Австралія — гора Костюшко (2228 м)
«Сім вершин» вважається більш почесною програмою. Почати можна з того ж таки Кіліманджаро. Потім — найвища точка Європи Монблан . Далі — Аконкагуа, після якої можна вирушити на масив Вінсона, найвищу точку Антарктиди. Це одна з найдорожчих програм, яка коштуватиме приблизно $50 тисяч. Далі — Еверест, загальна вартість приблизно $65 тисяч. Наступна — Деналі, яка після двох попередніх гір буде простішою і за підйомом, і фінансово. На австралійську гору Косцюшко можна підійматися хоч у капцях, тому, на думку Тараса, набагато цікавіша найвища точка Океанії — гора Джая (4884 м) на острові Нова Гвінея, відома також як піраміда Карстенса.
Корона Землі, або 14×8, — підйом на всі 14 вершин понад 8 тисяч метрів
- Еверест (8848 м)
- K2 (8614 м)
- Канченджанґа (8586 м)
- Лхоцзе (8516 м)
- Макалу (8485 м)
- Чо-Ойю (8201 м)
- Дхаулагірі I (8167 м)
- Манаслу (8156 м)
- Нангапарбат (8126 м)
- Аннапурна I (8091 м)
- Хідден-пік (8080 м)
- Броуд-пік (8051 м)
- Гашербрум II (8035 м)
- Шишабангма (8027 м)
Пройти всі 14 восьмитисячників — це один із найскладніших викликів висотного альпінізму. На сьогодні лише 45 осіб з усього світу пройшли цю програму. Її загальна вартість становитиме приблизно $450 тисяч. До того ж це неймовірно складно та точно не підійде для новачків.
Перш ніж зважитися на якусь програму, треба розуміти, що це буде довго, дорого та фізично непросто. Але якщо вас захопила ця ідея, то Тарас радить починати з Кіліманджаро, яка входить одразу й до «Семи вершин», і до «Семи вулканів», а далі — дивитися за своїми можливостями.
«Усім, без сумніву, варто спробувати зійти на вершину гори, — підсумовує Тарас. — Ви відкриєте для себе новий світ, у якому набагато менше брехні та хитрощів, де люди щирі та об’єднані однією метою. Побратими зі сходження перевіряються на міцність, а за кілька тижнів у горах ви ніби вже знаєте один одного багато років та стаєте однією дружною родиною. Виберіть нескладну вершину, зійдіть на неї, а далі вже вирішуйте, потрібні вам гори чи ні. Тому не відкладайте мрію в довгу скриньку — і до зустрічі в горах, друзі!»
