Чому потрібно розібратися з адреналіном та кортизолом?
Стрибок з парашутом, роупджампінг, перегони чи занурення на глибину: кожен з нас має свої асоціації з екстримом. Чи допомагають гормони адреналін та кортизол нашому організмові під час стресу? І хто відповідає за їх вироблення? Як швидко відновитися після перевантаження, і чому чотири квартали, пройдені за день, — важливий крок на шляху до здоров’я? З’ясуємо з лікаркою-ендокринологинею Тетяною Стасюк.
Виробленням гормонів керує «диригент ансамблю» органів внутрішньої секреції — гіпофіз, який дає команду наднирникам швиденько виробляти всім відомі адреналін та кортизол — імена цих персонажів звучать часто, але про них самих ми, як правило, знаємо надзвичайно мало. Батьки цих гормонів — наднирники — розташовані, зрозуміло, над нирками. Це дуже маленькі парні залози, розміром приблизно 40 мм, які на малюнку в медичному атласі виглядають кумедними шапочками Санта-Клауса, а разом з нирками, що мають форму квасолі, викликають асоціацію з капелюшком на жолуді.
Так хто ж такі ці загадкові гормони — друзі чи вороги?
Коли ми перебуваємо в гармонії з нашими гормонами — вони, безумовно, не лише наші друзі, але й захисники та рятівники, які завжди готові прийти на допомогу в будь-якій небезпечній ситуації, розворушуючи наш приспаний внутрішній ресурс. Наприклад, коли за людиною женеться хижак, ці маленькі «жолудеві капелюшки» викидують у кров велику кількість гормонів, які на певний час роблять з вас супермена, і ви придушуєте голіруч тигра, розриваєте пащу вовкові, тікаєте від ведмедя, ціпком забиваєте дикого вепра — тобто здійснюєте те, що в нормальному стані ніколи б не змогли зробити.
І потім, коли всі вороги в паніці втекли від вашого нищівного ціпка, гормони з почуттям виконаної справи заспокоюються — їхній рівень повертається до нормального стану. А якщо не зменшується, що тоді? А оце вже недобре. Тому що наднирники, стало виробляючи надмірну кількість гормонів, змушені працювати в режимі форсованого двигуна, який, як відомо, зношується швидше, ніж його базовий брат. І це — привід потурбуватися про своє здоров’я.
- Кортизол зменшує кількість колагену.
- При гіперкортицизмі зменшується м’язова маса, кісткова маса, сполучна тканина.
- Кортизол стимулює утворення глюкози та зменшує чутливість тканин до інсульту, підвищує секрецію інсуліну в сироватку крові.
- Кортизол впливає на функцію статевих залоз. У чоловіків гальмує секрецію тестостерону, а в жінок — овуляцію, та спричиняє появу аменореї.
- Кортизол підвищує розпад жиру в ділянці кінцівок та сідниць, але стимулює його зростання у ділянці тканин тулуба, живота та збільшує кількість вісцерального жиру.
- Кортизол викликає часті зміни тиску, підвищення тиску в молодому віці.
Коли треба йти до ендокринолога?
Проблемами органів внутрішньої секреції опікується фахівець-ендокринолог. Але відвідувати фахівця цього профілю про всяк випадок, лише заради того, щоб перевірити, чи немає у вас часом ендокринних проблем, не варто. А коли ж потрібно? Серед причин первинного відвідування ендокринолога можуть бути такі: збільшення ваги без об'єктивних причин; порушення місячного циклу в жінок; відчуття клубка в горлі, не пов’язане з лор-патологією, набряки кінцівок, втомлюваність (хоча ця ознака характерна для багатьох захворювань) та навіть висипи та лущення шкіри. А також поява волосся в неправильних місцях або, навпаки, облисіння. Якщо вас дратують люди навколо, а на шкірі з’явилися негарні розтяжки-стриї яскравого рожевого чи фіолетового кольору, то це теж привід. Зрозуміло, що набирання ваги, пов’язане з тим, що ви багато їсте та мало рухаєтеся, не причина відвідати лікаря, потрібно переглянути свій раціон та рухову активність. Але якщо ви відвідуєте тренування, дотримуєтеся дієти, але вагу не втрачаєте — це може бути тривожним сигналом.
Такі симптоми можуть свідчити про гіперкортицизм — надлишковий рівень кортизолу. Хоча сам гіперкортицизм — теж лише симптом, що сигналізує про патологію, яку необхідно діагностувати. Адже правильна діагностика є основою успішного лікування.
Гіперкортицизм може даватися взнаки про себе знати такими показниками, як часті перепади тиску в молодому віці — від 20 років.
Стрибки тиску — не норма, треба шукати причину
Вона може бути судинна, ниркова та ендокринна. Проте насамперед тут потрібна консультація кардіолога, а вже цей фахівець призначить вам певний комплекс обстежень та направить або до флеболога, або до ендокринолога, якщо з’ясується, що проблема з гормонами.
У випадку ендокринної патології чинником часто буває генетична схильність. Проте це не значить, що тато чи мама обов’язково матимуть гіперкортицизм, — у вас може бути переданий у спадок ген, який у бабусь-дідусів міг себе взагалі не виявляти, а у вас як наслідок сильного стресу чи під дією інших чинників він виявився — наша повсякденна реальність цьому, на жаль, сприяє.
Чинниками, що провокують гіперкортицизм, можуть стати: важкі фізичні стреси, психоемоційне навантаження, вплив токсичних хімічних речовин та навіть сумнівні дієти, що заганяють організм у стрес.
«З’їж — за місяць себе не впізнаєш!»
Часто така проблема виникає в чоловіків, які займаються спортом та вживають гормональні та білкові коктейлі. Трапляється, що гормональні добавки, призначені для професіоналів, тренери нав’язують відвідувачам залу, для яких тренування — просто хобі. Адже це найкоротший шлях досягнення візуального результату, що демонструє так звану ефективність тренера. Я як фахівець часто маю справу з тим, що гормональні порушення у молодих хлопців з’являються саме з цієї причини.
Про серйозні проблеми з наднирниками свідчить підвищення кортизолу в кілька разів. Наголошу, що гіперкортицизм — це симптом, або комплекс симптомів — сидром. Але не діагноз. Встановити діагноз, точно визначити причину захворювання може лише профільний фахівець — ендокринолог.
Функціональні та органічні
Отже, ми вже знаємо, що гіперкортицизм — не діагноз, а симптом. Аби зрозуміти причину виникнення цього симптому, потрібно проводити обстеження — робити КТ, МРТ, і саме наднирників, а не черевної порожнини чи заочеревинного простору. Таким чином ми насамперед виявляємо наявність чи відсутність пухлини, адже її розмір — приблизно 3 мм, і це можна виявити лише при спеціальному обстеженні за допомогою контрастної речовини. Наявність новоутворення, пухлини, навіть не обов’язково злоякісної, — це органічна проблема.
Якщо вона наявна, то оперативного втручання не уникнути. А якщо порушення функціональні,то цей процес може бути обернений при комплексному лікуванні із застосуванням медикаментозних засобів. Найголовніше — правильно дібрати препарати для корекції.
На цьому етапі підключається кардіолог (якщо домінівний симптом — підвищення артеріального тиску) або (якщо причиною є стрес) невролог, який допомагає подолати вам стрес. Якщо мова про препарати, то є ситуації, коли достатньо лише седативних засобів.
Еустрес та дистрес
Всі гормони наднирників — стресові гормони. Причому основним гормоном, який забезпечує опірність стресу, є саме кортизол. Тому його підвищення навіть удвічі свідчить, що ви перебуваєте у стресовому стані. В цій ситуації слід працювати з головою — підключати седативну терапію, невролога, психолога.
Шукати шляхи виходу зі стресу, однак, доведеться, і це комплексна задача. Тут найголовніше — вчасно зменшити перенавантаження та передивитися сприйняття дійсності, змінивши його на більш позитивне.
Коли людина в стресі, її наднирники захищають організм, надаючи можливість впоратися зі стресом шляхом виділення більшої кількості гормонів, — це природний чинник. Але така ситуація має бути короткочасною: вовк женеться — викид адреналіну — людина перемогла — рівень гормону зменшився.
Такий короткочасний стрес - еустрес є конструктивним, він часто підштовхує нас до прийняття важливого рішення, до сміливого благородного вчинку.
Тривалий, хронічний стрес, дистрес - дистресдеструктивний, він виснажує наш організм.
Коли людина в реаліях надсучасного світу живе в умовах сталого стресу, вироблення підвищеної кількості кортизолу та адреналіну відбувається хронічно. Організм не відпочиває. Це призводить до гіперплазії, наприклад, кори наднирників, а згодом, може, навіть до макроаденом.
Лікарі знають точно: захоплення сауною, надмірні навантаження в спортзалах, спеціальне спортивне харчування, енергетичні батончики, коктейлі — то все модні штучки, що шкодять організму. Правильне навантаження — це заняття фізкультурою, а не спортом: йога, пілатес, пробіжки, ходьба пішки, навантаження з власною вагою. Щоб тримати себе в нормальній формі, достатньо відвідувати спортзал два-три рази на тиждень, а в інший час — велосипед, ходьба. До того ж коли ходимо вулицею, а не біжимо на доріжці в залі, то маємо зовсім інший рівень оксигенації крові.
І ще: рухи на біговій доріжці — типові, вони корисні, якщо основна мета — накачування м’язів. Але для легенів та серцево-судинної системи краще звичайна ходьба на свіжому повітрі, навіть якщо це просто вулиця.
Необхідно перейти на здорове харчування та в будь-якій ситуації шукати насамперед позитивні моменти.
Я раджу своїм пацієнтам: залишайте машину за два квартали до роботи — і ви гарантовано пройдете пішки 4 квартали на день. Це будуть кроки на шляху до вашого здоров’я!
Кілька слів про дієти
Важливо розуміти: наш організм є надзвичайно складною біологічною системою. І хоча часто ми кажемо про здоровий орган, що він працює як годинник, але відновити здоров’я, просто протерши та змастивши шестерні, на жаль, не вийде.
Сьогодні популярні адепти «очисного голодування». Як лікар хочу застерегти вас від беззастережного захоплення цією методикою.