П’ять фактів про те, як святкували Новий рік в Одесі в XIX столітті

Новий рік — улюблене свято, на яке чекають і діти, і дорослі. Це час підведення підсумків та нових планів, і час сімейних святкувань, зустрічей з друзями, оздоблення будинку та очікування чогось казкового. Зі зміною епох змінюються й традиції святкування Нового року. Чи знаєте ви, як його відзначали 100–150 років тому? Давайте поринемо в історію та уявімо, як проходили свята в Одесі в XIX столітті.
Карикатурне зображення

Перша новорічна ялинка

Історія першої новорічної ялинки в Одесі досить відома. Її привезли спеціально з парку Потоцьких в Умані у 1811-му році. Будинок, де відбувалося святкування, зберігся до наших днів — це Одеський ювелірний завод на вулиці Софіївській, 7.

В особняку чекала хвойного дива шестирічна Софія, дочка Олександра I та його фаворитки княгині Марії Наришкіної. Дівчинці не підходив петербурзький клімат, тому вони з матір’ю проводили зиму в Одесі. Заради шестирічної Софії «та її маленьких подруг-одеситок» княгиня за допомогою Луї Рошешуара влаштувала «парадний вечір з ялинкою» (Рошешуар був племінником дюка де Рішельє, одеського градоначальника). Свято зібрало всі вершки одеської публіки: серед гостей були Рішельє, Ланжерон, Потоцький з дружиною Софією, Сабанські, Бжозовські, барон Рено та інші представники найвищого аристократичного суспільства.

Олександр Дерибас, історик-краєзнавець, племінник по дідові Йосипа Дерибаса, так описував першу одеську ялинку: «Зелена ялинка була привезена до Одеси з Умані у подарунок графом Потоцьким молодій Наришкіній. До цього часу пустельні, позбавлені рослинності береги Чорного моря не знали хвойних дерев, а свято Різдва Христового проводилося без ялинки. Висока, струнка, широкогілляста ялина виблискувала в парадній залі верхнього поверху будинку Наришкіної тисячею вогнів на воскових різнокольорових свічках та була вся всипана прикрасами та подарунками. Не лише діти — всі гості, вбрані в розкішні парадні туалети, милувалися дивним, небаченим в Одесі деревом та раділи його зеленій красі...».

Загалом традиція прикрашати ялинку на свята закріпилася лише в середині ХІХ століття; популяризації цього звичаю сприяла дружина Миколи I Марія Федорівна.

Зустріч Нового року в XIX столітті

Традиції та звичаї

Наприкінці XVIII століття влаштування балів та різноманітних розважальних заходів в Одесі було справою регламентованою. Про це писав дослідник Орлов у своїй праці «Історичний нарис Одеси, 1794-1803». На початку розвитку Одеси «громадських розважальних будинків не існувало», міські жителі могли влаштовувати свята та маскаради у себе вдома без жодних зобов’язань. Але вже у 1800-му році правила змінилися: якщо хтось бажав провести у себе вдома, наприклад, новорічний маскарад, потрібно було «взяти особливе річне свідоцтво, зі внесками до міського доходу мит», а також «дотримуватися пристойності, порядку та тиші».

У 1834-му році виходить благодійний журнал «Допомога бідним», де було вміщено статтю «Свято Різдва Христового та Новий рік в Одесі» авторства Павла Морозова. Завдяки цій статті можна скласти уявлення, як відзначали того часу ці свята.

Так, у 1830-ті роки було прийнято святкувати кілька днів поспіль. На Різдво та Новий рік зачинялися всі крамниці та майстерні. Під час свят «ви не побачите жодного водовозу, жодного хлібопекаря». В останні дні грудня одеське товариство було зайняте балами, вечорами, розвагами та італійською оперою.

Фото старого Одеського театру

Одним з центрів культурного життя міста була вулиця Рішельєвська, на початку якої розташовувався Міський театр, а також збирався Одеський клуб у будинку барона Рено. Як описували цю вулицю під Новий рік:

«Приємно поглянути на видовище, яке представляє Рішельєвська вулиця 31 грудня. У цей час вона пожвавлюється припливом та відливом покупців, одягнених у різноманітні костюми: от блищить розкішна мантія, викроєна за зразком, щойно винайденому на берегах Сени, а промені, що відбиваються, падають на костюм, що малювався в пустелях Аравійських, коли військо Ізраїлева йшло до Обіцяної землі. Одяг італійського шкіпера зеленіє біля кожушка, одягненого уродженцем Володимирської та Калузької губернії… Будинки на два та на три поверхи також набувають особливого вигляду. Ось, зі скляних дверей магазинів, як натовп насмішників, дивляться маски, які за кілька годин сяючими дублікатами сядуть на головах... Вікна кондитерських рясніють сюрпризами».

Новорічна листівка
Новорічна листівка з потягом
Листівка 1900-років

Дореволюційні листівки різних років

Усі на бал!

Автор вищезгаданої статті «Свята Різдва Христового та Новий рік в Одесі» описує головний бал, який у ті роки проходив у барона Рено. Будинок не зберігся до наших днів, сьогодні на його місці стоїть красива чотириповерхова будівля з банківськими установами. А на початку XIX століття тут знаходився будинок Волконського-Рено, де був один з перших готелів міста, а також місце зустрічей одеської публіки.

Старовинна театральна афіша

«Кілька років поспіль ми зустрічаємо Новий рік на балах, які дає Одеський клуб у будинку пана Рено. Тут найцікавіша епоха — настання півночі: на хорах зали відкривається прозора картина з цифрою нового року. З появою давно очікуваного зображення музика стихає; партії віста перериваються; всі поспішають привітати своїх знайомих. Келихи шампанського, що розносяться на величезних тацях за розпорядженням панів директорів клубу, виблискують та піняться в різних місцях зали...».

Закінчувалась зустріч Нового року танцями: «вечеря, подана на маленьких столиках, змінюється котильоном (бальний танець — Прим. авт.), блискучим фіналом всіх балів». .

Танець котильйон
Бали 19 століття

Клуб знаходився в будинку Рено з 1806 по 1843 рік. Потім, як писав відомий одеський старожил Осип Чижевич, «…члени Англійського клубу до спорудження власного будинку давали бали в Біржовому залі (сьогодні — Будинок мерії, — Прим. авт.), прості та маскарадні, відвідувані кращим товариством, особливо під Новий рік». .

Потім було збудовано окрему будівлю Англійського клубу (сьогодні це будівля музею морського флоту, закрита після пожежі); членство у цьому клубі було обмеженим, саме товариство було елітним, потрапити туди було непросто. Та й участь у клубі була справою витратною: річний абонемент ставав у 60 рублів, а одноразовий вступний внесок — 40 рублів, що було доволі чимало на ті часи.

Англійський клуб в Одесі

Будівля Англійського клубу – праворуч

Новорічні обіди та подарунки

Що ж було на новорічному столі у 1830-х роках? «Речова частина цих обідів, крім страв, відомих північним жителям, прикрашається свіжими рослинами з берегів Боспора, фігами, в цукрі та власному сокові, борошнистим рахат-лукумом та багатою даниною Чорного моря: різновидами камбалами, срібнолускової скумбрії, іншим» (зі статті П. Морозова «Свято Різдва Христового та Новий рік в Одесі»). .

Вигляд новорічних прикрас у дореволюційній Одесі

Приклад новорічного оздоблення

Різними солодощами прикрашали й новорічні ялинки вдома: «Зазвичай купують штучні дерева та обвішують їх кримськими яблуками, мигдалем, горіхами». Скляні іграшки довгий час були дорогим задоволенням, вони могли коштувати до 20 рублів (сума, недоступна багатьом людям), тому дозволити собі могли лише заможні одесити.

У ніч на новий 1900 рік в Одесі урочисто відкрився повністю перебудований готель «Лондонська» на Приморському бульварі.

Старовинні фото Приморського бульвару в Одесі

«Спеціально до свята з Парижа було виписано свіжу спаржу, брі та камамбер, а з Москви — телячі котлети, свіжі огірки, дупелі, вальдшнепи, рябчики, каплуни, огірки солоні в гарбузах та пилипівські калачі». Газета «Одеські новини» за 1 січня 1900-го року відзначала, що «о 12 годині ночі в приміщенні нового готелю було влаштовано обід з нагоди його відкриття. Декілька номерів було зайнято вже вчора».

Що ж дарували у новорічні свята? Як писав одеський краєзнавець Олег Губар, найбажанішими подарунками для середини XIX століття були «фотографічні снаряди», швейні машинки, сифони для сельтерської води, бароскопи (рід барометра), макінтоші та навіть біде (а чому б ні?).

Старовинна афіша  крамниці іграшок

Можна припустити, що заможна публіка ходила за подарунками та обновками до Нового року в Пале-Роял поруч з Міським театром — торгові ряди або, як їх називали, «червоні лавки», відкриті наприкінці 1840-х років. Тут знаходилися найкращі магазини: «Європейський базар» Марії Страц з розкішними сукнями, універсальний магазин Вагнера, студія паризького кравця Лангле та багато інших. Тут купували прикраси, книги, шовк та кришталь. Сюди приходили на філіжанку кави у знамениту кондитерську Жана-Батиста Карути або за шоколадними цукерками до австрійця Адольфа Замбріні. Відвідування Пале-Рояля було своєрідним світським ритуалом.

Наприкінці XIX століття було відкрито «Пасаж» на Дерибасівській, першокласний готель та сучасний торговий центр, який перебрав усю славу та популярність на себе. До слова, урочисте відкриття «Пасажу» відбулося 23 січня у новому, 1900-му році.

Старовинне фото «Пасажу» в Одесі

Відкриття Пасажу

Відкриття «Пасажу» в Одесі

Тут можна було придбати подарунки на будь-який смак: посуд знаменитої фабрики Кузнєцова, англійську парфумерію та паризькі брошки в магазині Аудерського, грамофони та музичні інструменти, шоколадні цукерки польської фірми Bonbons de Varsovie, діамантові вироби в магазині Кохріхта та про. Ялинкові іграшки теж були: «Дешево та приємно. Іграшки, ялинкові прикраси у магазині Ал. Мих. Шиповий усередині Пасажу в кутку» (з оголошення в газеті «Одеський листок» від 20 грудня 1912 року).

Пам’ятник Катерині II в центрі Одеси
Олександрівський сквер взимку

Зимові види Одеси

Придбати новорічні подарунки та прикраси можна було ще в одному місці — знаменитому магазині Петрококіно на вулиці Грецькій. Його заслужено називали не інакше як «одеським Лувром»: це була гарна будівля з розкішним оздобленням, збудована за проєктом архітектора Бернардацці у 1896 році (серед інших його робіт — готель «Брістоль» та будівля нинішньої Філармонії, спочатку Нова біржа).

Готель «Брістоль» після відкриття

Тут вимогливий покупець міг знайти все: посуд, ванни, меблі, товари для спорту, фотоапарати, автомобільні деталі та багато іншого.

Щороку, починаючи з 15 листопада, в крамниці відбувалася велика Різдвяна виставка ялинкових прикрас та дитячих іграшок і, як писали в рекламі, «найвитонченіших подарунків для будь-якого віку».

Тоді ще не було поняття «маркетинг». Але торговий будинок Петрококіно просував себе всіма засобами: брав участь у найбільшій художньо-промисловій виставці 1910-го року в Одесі, давав оголошення в газетах та довідкових виданнях, а також спеціально друкував поштові листівки, присвячені Новому року, робив непогану знижку 20% на іграшки та декор для ялинок оптовим торговцям.

Листівка з Одеським портом
Лист 1908 року

Будівля, на жаль, не збереглася до наших днів — вона була пошкоджена (як і сусідній будинок Бродського) під час Другої світової війни, сьогодні на її місці стоїть «сталінка». А про красу «одеського Лувру» можна здогадуватися лише за старими ілюстраціями.

Фото «Одеського Лувру»
Старовинна будівля в Одесі

Благодійність

В Одесі були сильними традиції благодійних зборів, заходів, особливо напередодні таких свят, як Новий рік та Різдво. Про збір коштів писали в газетах, наприклад, в «Одеському віснику» (1842 рік), там же відзначали список «осіб, які зробили пожертвування на користь сиріт, замість візитів на Різдво та Новий рік». У списках можна зустріти такі прізвища, як Воронцова, Гагаріна, Голіцина, Гамалія.

На межі XIX та XX ст. модним було катання на ковзанах, відвідування різноманітних заходів на відкритому повітрі. Задоволення це було, звісно, ​​платним.

Скейтинг-рінк в Одесі

Скейтинг-рінк при готелі «Савой» на Пастера, 29

Частину прибутку направляли на допомогу бідним та сиротам. Звичною практикою було проведення благодійних вистав. Так, у січні 1875 року в Маріїнському театрі (пер. Чайковського, 14) анонсували виступ на користь «допоміжного товариства прикажчиків».

Провулок Чайковського в XIX столітті

Виставу ставила «грецька трупа» за участю «російських любителів». Цікаво, що репертуар був досить різноманітним: грецька драма «Гроші диявола», російська драма «Малюнки з натури» та українська оперета «Москаль-чарівник».

Знімок новорічної ялинки в 1905 році
Новорічні свята в кадетському корпусі 1905 рік

Фото новорічної ялинки 1905 року, яка проходила в Одесі в кадетському корпусі

Напередодні нового 1911 року в залі Нової біржі (нинішня Філармонія — Прим. авт.) проходила новорічна ялинка з дводенною лотереєю, а власне на новорічну ніч влаштували традиційний бал-маскарад. Дохід від цього заходу надходив на допомогу органу Міського опікування дитячих притулків. Бажаючі прийти на бал могли купити квитки в найбільш відвідуваних магазинах та у знаменитих кондитерських Фанконі та Робіна.

Кондитерська «Фанконі» в Одес

З благодійними ініціативами виступали не лише градоначальники чи глашатаї міської думи. Варто згадати Олену Демидову, княгиню Сан-Донато, яка була активною благодійницею багатьох громад.

Княгиня Сан-Донато

Наприклад, вона допомагала фінансово-єпархіальному жіночому училищу, утримувала кілька учениць духовного звання; одного разу вона надіслала 200 рублів на влаштування ялинки. Також вона надавала допомогу одеській Школі сліпих.

Школа сліпих в Одесі

Ця школа була відкрита в 1887 році, з кінця 1890-х знаходилася на колишній дачі Матвія Маврокордато (будівля збереглася, вона розташована за адресою Французький бульвар, 40, територія санаторію «Аркадія» — Прим. авт.). Щороку княгиня Сан-Донато жертвувала кошти на проведення Нового року, разом з графинею Оленою Толстою організовувала святкування: для дітей запрошували оркестр, оповідачів та співаків, кожному вихованцю купували новорічний подарунок.

Випуск «Одеських новин» 1910 року

Ілюстрації новорічних ялинок в «Одеських новинах» за 1910 рік

Різдвяна обкладинка газети «Одеські новини»

Обкладинка різдвяного додатка до газети «Одеські новини» від 25 грудня 1910 року

У період Першої світової війни більшість «ялинок» та маскарадів були платними. Гроші збиралися з метою надання допомоги «незабезпеченим верствам городян» та учням, фронту та госпіталям.

Існують документи, що підтверджують, що святкування не припинялися навіть у 1919-му році, тобто у розпал громадянської війни. Після війни настануть радянські часи з їхніми «антійолочними» кампаніями, потім повернення свята, але це вже зовсім інша історія.

Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Станіславу Кінку, старшому науковому співробітнику Одеського історико-краєзнавчого музею.

Ілюстрації: viknaodessa.od.ua, balletmusic.ru, sergekot.com, archodessa.com, obodesse.at.ua