Актор театру та кіно Олександр Рудинський

Олександр Рудинський грає поганого хлопця у «Джанго» та бере участь у бандитських розборках 90-х Олега Сенцова

Олександр Рудинський — про те, як знімався у вестерні, вчився правильно горіти та дивував танцем Олега Скрипку

Зараз у нашому прокаті йдуть два фільми за участю Олександра Рудинського: комедія «Найкращі вихідні» та кримінальна драма «Носоріг». В інтерв'ю Folga’ актор розповів, чому вважає свою професію атракціоном, про втому від образу нахабного вуличного типу та про те, як потрапив до великого європейського серіалу «Джанго».

Олександр Рудинський
Рудинський грає на сцені театру імені Франка
Олександре, зараз у прокаті йде комедія «Найкращі вихідні» за вашою участю. І є там одна дуже смішна сцена, в якій вашого героя підпалюють. Причому видно, що горите ви, а не дублер. Як ви на це наважилися?

Я ще у сценарії читав про цю сцену, після чого тихо про неї забув.

Чомусь був упевнений, що підпалять когось іншого... Але ні, горіти довелося мені. А як це грамотно робити, мене навчили наші хлопці-каскадери.

Для початку мене всього дуже щільно, в кілька шарів, загорнули в целофан, просочений крижаним клеєм. Потім вдягли у спеціальний костюм, зволожений цим же клеєм. І рухатися в усій цій амуніції, я вам скажу, було непросто — немов у якомусь скафандрі.

Ясна річ, що я поцікавився у хлопців, а чи не підпалю я собі щось — таки підпалювали мене нижче пояса: було трохи бентежно. Але мені сказали, що все нормально: методика відпрацьована тисячі разів. І я відразу якось заспокоївся. Адже я свою професію саме й люблю за такі речі. За азарт, який відчуваю щоразу. І взагалі, кіно — то справжнісінький атракціон, що дозволяє мені весь час пробувати щось нове. А ту пекучу сцену ми зняли досить швидко — за два дублі.

Рудинський знявся для Folga’
Курiння шкодить вашому здоров'ю
Ваш персонаж взагалі той ще гульвіса: дівчата, вечірки… А вам доводилося в житті влаштовувати масштабні забави?

Ініціатором я точно ніколи не був, хоча завжди мав певні лідерські риси. А от співучасником, звичайно, так. А знаєте, що останнім часом за собою помітив?

Раніше я дуже любив активно затусити. Як то кажуть, був за будь-який рух. Кудись рвонути, поїхати до клубу, до центру — я був неймовірно соціально залежним. А тепер... як відрізало.

Я став кардинально іншою людиною. Геть-чисто перестав любити масові місця, всілякі гулянки. З чим це пов’язано — не знаю. Може, просто подорослішав. А можливо, це через театр — не хочеться марнувати внутрішню енергію, яку потім краще віддам у спектаклях.

Ви знялися в італійському 10-серійному вестерні «Джанго», де зіграли з Нумі Рапас — зіркою трилера «Дівчина з татуюванням дракона». До того ж вам дісталася роль поганого хлопця. Як ви потрапили до цього проєкту?

Допомогло звичайнісіньке нахабство: я сам написав кілька листів до європейських кастинг-директорів. Скинув їм свій шоуріл — мовляв, коли що, буду радий з вами співпрацювати. І одна з цих директорок мені відповіла, попросивши надіслати проби. Там їх передивилися та лише після цього поцікавилися, чи я дружу з англійською. А ще — чи вмію їздити верхи. Зізнаюся, на той момент я з мовою, м’яко кажучи, був не в ладах. Але впевнено відповів, що англійська для мене практично рідна. І так, я чудовий вершник. Хоча знову ж таки, якщо до цього я і їздив, то раз чи два на якихось дуже смирних конях. Але ж це інше. Професійно я у сідлі ніколи не сидів.

Незабаром вийде серіал «Джанго» за участю Рудинського

Довелося мені нагально англізуватися. На щастя, у мене був чудовий коуч — акторка Даша Волга. І я нескінченно вдячний за її знання та час, який вона на мене витратила у процесі навчання. У неї ідеальний інгліш, без неї нічого не вийшло б.

Зйомки проходили в Румунії — під Бухарестом, у горах. За 5 місяців роботи я мав 24 перельоти. І мене, звичайно, спочатку сильно накривало. З одного боку, я все не міг повірити, що я вже на знімальному майданчику, що поряд зі мною такі артисти — Нумі Рапас, Меттью Шоннартс, яких я до цього тільки по телеку й бачив. А з іншого — весь час переживав за свою ахіллесову п’яту — інгліш. Тобто я знав, що як професіонал я впораюся з усім. Але переживав, щоб мене правильно розуміли партнери. Щоб у них через мене не виникало жодного дискомфорту. Але все обійшлося: ми постійно спілкувалися на різні теми, ходили разом на футбол, у тренажерку. Було чудово.

Днями пройшла прем’єра ще одного фільму за вашою участю — кримінальної драми «Носоріг», яку зняв Олег Сенцов. Розкажіть, як він працює зі своїми акторами.

Олег дуже класний. Він суворий, дисциплінований та завжди знає, що робить. На майданчику його реально слухали — та при цьому поважали. Нам він одразу сказав: «Хлопці, у своїй банді ви повинні спілкуватися не за іменами, а на прізвиська ваших персонажів». Щоб ми звикали, глибше поринули у свої образи.

У прокаті йдуть одразу два фільми за участю Рудинського: «Носоріг» та «Найкращі вихідні»
Днями пройшла прем’єра ще одного фільму за вашою участю — кримінальної драми «Носоріг», яку зняв Олег Сенцов. Розкажіть, як він працює зі своїми акторами.

Олег дуже класний. Він суворий, дисциплінований та завжди знає, що робить. На майданчику його реально слухали — та при цьому поважали. Нам він одразу сказав: «Хлопці, у своїй банді ви повинні спілкуватися не за іменами, а на прізвиська ваших персонажів». Щоб ми звикали, глибше поринули у свої образи.

Олег нас скеровував, пояснював, наприклад, що так репліки не працюють, а так наші герої не можуть казати. При цьому він дозволяв імпровізувати. Нас знімали, а ми творили на камеру все, що спадало на думку. Він так і казав: «Зараз у вас є можливість подуріти». Там є сцена весілля. Та от у ній я з другом Женею Григор’євим — ми з ним на одному курсі вчилися — відірвалися на повну. Ми кидалися в жінок шматками торта, офіціанта закинули в річку, застрибували танцювати на сцену до Олега Скрипки — загалом, рознесли все вщент. Причому про те, що я вийду на сцену, Скрипка не знав: для нього це стало ще тим сюрпризом. Але при цьому Сенцов міг підійти та сказати: «Це вже перебір — зменшуй оберти».

Ви були з «Носорогом» на Венеціанському кінофестивалі. Як тамтешня публіка прийняла фільм про наші реалії — про життя у 90-х?

Прийняли дуже добре. Але, як мені здається, їм все одно не все було зрозуміло. Як би це пояснити… Наприклад, у сцені з дискотекою грає музика «Дым сигарет с ментолом». Для наших людей ця пісня — як машина часу в минуле. Це миттєве відчуття атмосфери. На їхнього глядача це так, звичайно ж, не діє.

А взагалі було здорово. Я завжди мріяв відвідати Італію. Там же мій улюблений режисер Паоло Соррентіно живе! Я обожнюю італійську мову, їхню кухню, музику... На фестивалі ми з колегами ходили купатися, поверталися до готелю, перевдягалися та йшли на прем’єри. Там у кожного актора своє крісло. А коли виходиш на сцену, на тебе спрямовують промінь прожектора. Для мене це було, наче у казку потрапити (сміється. — Прим. ред.).

Олександр Рудинський відомий завдяки серіалу «Перші ластівки»
Олександре, а ви фільми зі своєю участю переглядаєте? І до чого ви в собі найчастіше при цьому присікуєтеся?

Дивлюся. Але, маю зізнатися, останнім часом я до себе не чіпляюся. Принаймні у кіно. А от у театрі — так, буває, відчуваю невдоволення. Бо театр — матерія жива. Там щодня новий виклик. І ніякого тобі монтажу та дублів. Інша річ, що в кіно мені хотілося б уже іншого матеріалу, складнішого…

Саме про це й хотів спитати. Не секрет, що актора часто заганяють у певні рамки одного амплуа, з якого йому не дають вибратися. Ви це теж на собі відчули?

Це дуже добре питання. І так, ви маєте рацію..

Останнім часом у мене явно склалося амплуа такого собі нахабного вуличного типу. Цей образ у мене справді виходить органічно. Я в ньому переконливий.

Але, чесно кажучи, мені хотілося б уже відійти від нього. Я тому і вдячний режисерові Валентину Шпакову за те, що він дозволив мені бути в серіалі «Перші ластівки» іншим. У другому сезоні мій герой — аскет, соціопат, хлопець, який сам по собі. А в першому — його повна протилежність: лідер, який бере все у свої руки. І це було щастя — грати таких різних персонажів.

Український актор Олександр Рудинський
У 2019 році ви отримали Міжнародну театральну премію Академії драми Китаю «Найкращий театральний дебют» за виставу «Коріолан». Що дала вам нагорода?

Вона принесла мені 1500 доларів — і я на них купив рідним сувенірів. А взагалі я не дуже вірю в те, що нагороди щось дають. Наведу простий приклад. У мене є подруга, актриса Марина Кошкіна, яка отримала «Золоту дзиґу» — найпрестижнішу вітчизняну кінонагороду — за «Найкращу жіночу роль» у фільмі «Забуті». І після цього вона пів року просиділа без жодних пропозицій щодо роботи. У нашій країні ти можеш бути хоч тричі профі у своїй справі, але це не гарантує тобі, що ти будеш зажаданий. Це дуже неправильно та неймовірно сумно. І я це зараз навіть не лише про акторів говорю.

Вона принесла мені 1500 доларів — і я на них купив рідним сувенірів. А взагалі я не дуже вірю в те, що нагороди щось дають. Наведу простий приклад. У мене є подруга, актриса Марина Кошкіна, яка отримала «Золоту дзиґу» — найпрестижнішу вітчизняну кінонагороду — за «Найкращу жіночу роль» у фільмі «Забуті». І після цього вона пів року просиділа без жодних пропозицій щодо роботи. У нашій країні ти можеш бути хоч тричі профі у своїй справі, але це не гарантує тобі, що ти будеш зажаданий. Це дуже неправильно та неймовірно сумно. І я це зараз навіть не лише про акторів говорю.

Рудинський: знявся у європейському серіалі-вестерні
Ваша дружина Марія Заніборщ теж актриса (подружжя грає на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. — Прим. ред.). Чи допомагає вона вам порадами, чи обговорює вашу гру?

Думаю, що вона для мене головний критик. Я довіряю її думці нероздільно. Їй та Марині Кошкіній. Якщо вони мені скажуть, що я щось зробив погано, значить, так воно й було.

Чи доводилося вам мати справу з театральною дідівщиною? З таким трохи принизливим ставленням досвідчених грандів до зеленої молоді?

Наш набір у театрі прийняли доволі дружньо. Нас оперативно розподілили, ввели у вистави: як нові, так і старі. І там ми вже ділом доводили своє право бути на цій сцені. Й хоча ми були зелені, ставилися до нас з повагою. Ну а ми своєю чергою не могли повірити у своє щастя: бачити та вчитися у таких професіоналів, як Богдан Михайлович Бенюк, Наталія В’ячеславівна Сумська… Ми, до речі, днями саме грали «Кайдашеву сім’ю» — вона була моєю мамою. І я ганяв для неї за чаєм. А якісь суперечки… в якій родині їх не буває?

Ви тепер надзвичайно затребувані: знімання у кіно, вистави, які ніхто не скасовував…

Так, я свою дитину бачу лише зранку. Перельоти-переїзди постійні — дякую театру дуже, що відпускає. Забігався, навіть схуд на 7 кілограмів. І спати хочеться просто шалено: з вистав чи після зйомок повертаюся пізно, а ще треба слова ролі вчити. Тільки не здумайте, що я жаліюся. У жодному разі. Я реально кайфую від того, що роблю. Але трохи кімарнути було б непогано.

Фото: Folga’