Мандрівник Дмитро Комаров

Дмитро Комаров відвідує екзотичні країни, в яких є історії «вау», розповідає про зміни у тревел-шоу та проблеми постковідного світу.

Дмитро КОМАРОВ, «Світ навиворіт»: «Я ризикую не через гроші. Мій головний мотиватор — азарт»

З головним мандрівником країни, автором та ведучим популярної програми «Світ навиворіт» ми зустрілися у невеликому кемпінгу на березі Київського моря. Офіційна причина — відзначити вихід нового сезону тревел-шоу. Неофіційна — зустрітися з друзями з медіа, приготувати вечерю на багатті та поділитися історіями про свої пригоди. В інтерв’ю Folga’ Дмитро Комаров розповів про зміни у «Світі навиворіт», про те, як тікав від розлючених биків, про кризу середнього віку, долю своєї книги, про те, як на зйомках його охороняла ціла армія, та про теми за межею добра.


Дмитре, вашій програмі «Світ навиворіт» у грудні виповнюється 11 років: для нашого телебачення це дуже поважний вік. Чи не плануєте додати до програми якісь абсолютно нові елементи?

Я сказав би, що трансформація програми відбувається протягом усіх 11 років. Якщо відкрити випуск, який вийшов 11 грудня 2010 року, про Камбоджу, та подивитися останній випуск цього року про Еквадор, то ви одразу побачите колосальну різницю. Вона в усьому: у стилі знімання, монтажуванні, ставленні до драматургії та побудові сюжетів.

Дмитро Комаров на зйомках в Еквадорі

При цьому, як на мене, зміни відбуваються непомітно: передача наче сама еволюціонує впродовж цих років. Адже якщо не змінюватися, то в сучасних реаліях цифрового світу продукт просто не виживе. Коли я оглядаюся на перші випуски, мені багато чого хочеться змінити. Я кажу: «Як ми могли це зняти чи озвучити так?» Часом мені навіть така нереальна ідея спадає на думку: взяти старі випуски — та наповнити їх новим життям. Нереальна, тому що на це просто немає часу.


А що змінили б насамперед, якби був час та змога зайнятися цим?

Точно додав би динаміки. За цей час телевізор сильно змінився. Адже, по суті, що таке 2010? Соцмережі ще не були такими важливими: того ж інстаграму ще навіть не існувало. Значно менше було travel-контенту... А зараз блогер на блогері, купа каналів та передач про подорожі. І якщо раніше можна було показати на ананасову плантацію та сказати: «Це ананасова плантація в Африці, і я рубаю ананас», — то зараз цим уже нікого не здивуєш. Потрібен зовсім інший підхід.

Наприклад, в Еквадорі ми знімали бананові плантації. Але показали цю індустрію зовсім інакше. Її зворотний бік. Знайшли українців, які багато років займаються там банановим бізнесом. Намагалися розібратися, наскільки безпечно вживати ці плоди — там їх обробляють пестицидами з літаків. З’ясовували, які плоди можна та потрібно їсти, а які не варто. І взагалі, що зрештою потрапляє на полиці наших крамниць. Це ціле дослідження.

Дмитро Комаров в Еквадорі знімав бананові плантації
Дмитро Комаров екстрим

Ви мандруєте екзотичною Азією та Африкою. Второвані дороги Європи вас взагалі не спокушають?

Я думав про цей напрям. Мало того, свого часу їздив на розвідку до Іспанії. Придивлявся: а чи круто буде там відзняти «Світ навиворіт»? Виділив для себе два напрями: свято Томатіна в Буньолі — це коли десятки тисяч людей влаштовують грандіозні помідорні битви; та Сан-Фермін — знаменита фієста в Памплоні, коли на міські вулиці випускають розлючених биків, а люди від них тікають. Це, до речі, неймовірно круто. І хоча жодних зйомок не було, я не втримався та теж узяв участь. Купив білий одяг, газетку (коли бик наздоганяє учасника, той розгортає газету та кидає її перед твариною — щоб відволікти та виграти час. — Прим. ред.) та вперед — до биків! Я навіть разом з ними вибігав на арену!

Дмитро Комаров у експедиції

Загалом, все це до того, що ці два свята ідеальні для «Світу навиворіт». Але щоб зробити хоча б серію про Іспанію, мені потрібно до цих двох подій додати ще один сюжет. А у нас у сезоні таких серій… Наприклад, в Індонезії ми відзняли 22, в Бразилії 39, в Китаї 30. Ми знімаємо щось схоже на серіал: глядач починає дивитися — та йому хочеться продовження. Наш стиль — то не просто заїхати до міста та подивитися його. Ми маємо зовсім інший підхід: ми хочемо показати, чим живе вся країна. Намагаємося якнайглибше зануритися в тему.

А щоб це зробити, потрібні країни, які дають змогу знайти багато «вау» — щось дивовижне, чого точно немає в інших місцях. І щоб концентрація цих надзвичайних тем була максимальною. Повертаючись до Іспанії: вона напевно могла б зайти, та я точно знайшов би в ній ще щось цікаве. Але зараз поки що недостатньо тем для повноцінного сезону. Це дуже велика підготовча робота.


Селфі Дмитра Комарова з аборигенами

Які країни з тих, що ви знімали нещодавно, серед ваших улюблених?

Однозначно Пакистан. До того, як я туди поїхав, був упевнений, що це держава терористів, що там немає жодної цивілізації та взагалі нічого доброго. А в результаті знайшов там друзів, з якими спілкуюся й сьогодні. Відкрив для себе країну, яку по-справжньому полюбив. Якби мав можливість ще раз відзняти Пакистан, зробив би це. Як пояснити… це якась хлопчача штука. Коли ти опиняєшся в середовищі, де щодня доводиться працювати з загоном озброєної охорони, де постійно сушиш голову: «А підірвуть нашу машину чи таки не підірвуть?» Або коли заради однієї твоєї зйомки держава перекриває військами дороги. Це розбурхує, це абсолютно адреналіново!

Вам подобається адреналін, ви любите себе випробовувати. Вас підпалювали, збивали машиною, тримали на мушці… А чи є якийсь ризик, на який ви не погодитеся — навіть за всі гроші світу?

Всі гроші світу взагалі неприйнятні у моїй роботі. Тому що неможливо вигадати таку фінансову мотивацію, яка змусить людину робити те, що я роблю протягом вже 11 років. Мій головний мотиватор — азарт. А

щодо ризику, на який я точно не зважуся… якщо у мене буде залізобетонна впевненість, що не повернуся з того місця, куди збираюся, то швидше за все скажу «стоп».

Я дійсно так інколи роблю. У тому ж Пакистані було кілька схожих ситуацій. Мені військові казали: «Дімо, терміново їдь з цього міста. Ми тобі обіцяємо, ти сюди повернешся іншим разом». Доводилося їхати.

Дмитро Комаров на верблюді
Дмитро Комаров у Пакистані

Тому ні, я не ризикую просто так. І ніколи не дію навмання. Будь-яка експедиція, будь-яка ситуація жорстко та багаторазово обмірковується з усіх боків.


Які теми «поза межею» ви відмовлялися знімати?

Були теми, які я не знімав у Пакистані, щоб не підставити людей, які готові допомагати мені з організацією. Видай я матеріал — і вони точно постраждали б. Тому я вирішив відмовитися від зйомок. Наприклад, тема кислотних атак. Це варварський спосіб помсти, коли чоловіки — а найчастіше це роблять саме вони — виливають кислоту на жінку. Подібне відбувається не тільки в Пакистані, а й в інших країнах: Індії, Бангладеш та навіть країнах Європи. І це жахливо.


Ви завжди в мандрах, у Києві буваєте коли-не-коли. Але торік через локдаун вам несподівано довелося просидіти вдома 7 місяців. Як ви не збожеволіли від цього?

У професійному плані я справді божеволів. Я не звик до такого — 7 місяців на одному місці!

До того ж — постійне почуття відповідальності: мені ж треба знімати нові сезони програми! На щастя, був запас відзнятих ще до коронавірусу серій з Китаю. Ними я займався: монтував, писав тексти, начитував програми.

Крім того, щодня я вів перемовини одразу з 10–15 країнами: посольствами та міністерствами. Намагався знайти шпарки для в’їзду. І так тривало до літа — саме тоді зняв перший сезон «Мандруй Україною». Потім кордони відкрили, і я поїхав: спочатку до Пакистану, а потім і до Еквадору. Причому спочатку Еквадор у мене не був основним напрямком. Він був «одним з». А в результаті влучно відіграла саме ця країна.

Дмитро Комаров у Карпатах

Треба сказати, що через корону там було складно знімати. Наприклад, я їду до Кіто (столиця Еквадору. — Прим. ред.), а там 100% населення в масках. А якщо ти без захисту — штраф 400 доларів. Як мені знімати? Доводилося все на місці вирішувати. Але це тільки в місті так було. А в Андах, в Амазонії про маски ніхто й не чув!

Щодо особистого, то сім місяців вдома виявилися для мене абсолютно несподіваним подарунком. Хоча для Саші (Олександра Кучеренко — дружина Дмитра, телеведуча та «Міс Україна 2016». — Прим. ред.) моя така затяжна присутність спочатку була новинкою — вона ж звикла, що я завжди десь світом вештаюся (сміється. — Прим. ред.). А тут сиджу день за днем вдома. Але ми отримали задоволення від цієї ситуації та використали паузу у роботі собі на користь. Побули разом. Було дуже класно.


«Мандруй Україною» — новий успішний проєкт Дмитра Комарова Дмитро Комаров у горах Пакистану Дмитро Комаров часто готує у подорожах Дмитро Комаров, пікнік на природі Дмитро Комаров із дружиною Олександрою Кучеренко Дмитро Комаров, сімейне селфі Дмитро Комаров з дружиною - вихід у світ

Ви пам’ятаєте свою першу сварку з дружиною?

На щастя, ні (сміється. — Прим. ред.). Просто ми жодного разу не сварилися серйозно. Якісь дрібниці, щось там побутове — бувало. Але щоб по-справжньому, з розмахом — такого не було. І я цим дуже пишаюся. Це означає, що у нас все правильно.

Що сталося з вашою книгою про подорожі, яку ви анонсували ще 2018 року? Чи реальний її вихід?

Реальний, але не тепер. Річ у тім, що я писатиму книгу своїми пальцями. Щоб це були мої й лише мої думки. Тобто не хочу наймати для цього когось, як це часто робиться. У моєму випадку це не спрацює. Але для того, щоб я міг її написати сам, потрібен, як це не банально, час. А саме він у мене в дефіциті. А тут ще й «корона», яка всі плани перевернула догори дригом. І якщо раніше я ще якось встигав писати, то зараз мені фізично не до цього. І тому, на жаль, дату виходу книги перенесено на вельми невизначений термін. Але при цьому варіант, що книги не буде, навіть не розглядається.

Я насправді інколи себе сварю, що одразу ввечері не записую по-гарячому все, що відбувається зі мною. Адже з часом багато що втрачається з пам’яті. Але з іншого боку, я все та повсюди фотографую. І коли дивлюся на світлини, то всі події та люди одразу спливають у пам’яті.


А фантастичний фільм «Гравець з часом», продюсером якого ви начебто мали виступити? Яка його доля?

Одного разу продюсер Павло Сушко (фільм «DZIDZIO Контрабас». — Прим. ред.) запропонував мені спробувати свої сили в кіно. Продюсером. Спочатку це все було на рівні ідеї: дві творчі людини розмірковують на тему. Потім ми навіть зробили невеликий презентаційний ролик та постер. І все це Паша навіть на якийсь кінофестиваль возив презентувати. Але ми з ним наш задум не рекламували. У медіа ця інформація потрапила випадково. Хтось побачив внутрішню презентацію, комусь розповів про неї — і полетіло: з’явилася новина, що Комаров знімає кіно. Хоча до цього було далеко. А сьогодні ані в Сушка немає на це часу, ані в мене — всі ми зайняті іншою роботою.

Дмитро Комаров дав інтерв’ю  Folga’
Якщо мене запитати: «Чи хочеш, Дімо, зняти кіно?» — то я точно відповім: «Так, є така думка».

Проте зараз я не маю на це часу. Тому це з можливих планів на перспективу.

Вам зараз 38. Чи відчуваєте одвічний чоловічий страх — кризу середнього віку?

Мабуть, ні. Хоча я дуже люблю в запалі заявити щось на кшталт: «Та мені вже 40 років!» На що завжди чую від Саші: «Тобі тільки наступного року буде 39. Ну які 40?!» (сміється. — Прим. ред.).Насправді я не відчуваю віку. Тільки зачіска змінилася, а всередині, за моїми відчуттями, я такий самий, як і у 25, і в 30. А от телевізійний продукт, який я роблю, звичайно ж, змінюється на краще.


Дмитро Комаров та оператор Олександр Дмитрієв
Фото: Юрій Прияцелюк, пресслужба Дмитра Комарова