Катерина Ющенко

Директорка Ukrainian Wine & Spirit School, представниця WSET в Україні, членкиня Асоціації сомельє України, членкиня дегустаційних комісій Катерина Ющенко розповіла про розвиток винної індустрії в інтерв’ю Folga’.

Катерина ЮЩЕНКО, Ukrainian Wine & Spirit School: «Вино — це мій спосіб знайомства зі світом»

Тільки-но Катерина Ющенко з’являється у кімнаті, як в усіх перехоплює подих: ефектна білявка. А коли згадуєш, що вона ще й директорка Ukrainian Wine & Spirit School, представниця WSET в Україні, членкиня Асоціації сомельє України, членкиня дегустаційних комісій декількох конкурсів, — то й взагалі втрачаєш мову. Поміж зустрічей з міжнародними експертами винної індустрії та лекцій на фестивалі BE WINE International Wine Show Катерина знайшла хвилину, щоб поспілкуватися з нами. Тому не гаймо часу, адже маємо так багато цікавих запитань.

Завжди, звичайно, цікаво, особливо коли йдеться про історії успіху, з чого ж усе починалося. Знаю, що за освітою ви економістка. Як потрапили до світу вина?

Навіть не уявляла, що буду дотична не лише винної освіти, а й взагалі царини вина. Я закінчила Харківський університет за спеціальністю «фінанси та кредит». Встигла навіть попрацювати у банку. Але зрозуміла, що це не моє. А далі все, як завжди, було випадково: познайомилася з одним подружжям, почали працювати у тандемі, відкрили власну винну справу. Це була крамниця — ми імпортували вино.

Членкиня Асоціації сомельє України Катерина Ющенко
Журі Ukraine Wine & Spirits Awards Катерина Ющенко
Брендований келих Ukrainian Wine & Spirit School

Ну от відкрили свою справу — і добре. Що наштовхнуло на думку навчатися у WSET?

Я зрозуміла: якщо хочеш, аби тобою не керували, і прагнеш досягти успіху, то маєш орієнтуватися у тому, що робиш. І якщо сфера фінансів та ведення бізнесу мені зрозуміла, то галузь вина для мене була повною пітьмою. Вино передбачає багато питань, це надзвичайний культурний прошарок: коли везеш Італію — маєш розуміти й культуру, і традиції, й кухню. До цього ж додалося питання персоналу: людей треба було готувати. Це тепер можна багато інформації знайти на цю тему, є безліч різноманітних онлайн-курсів, а на той час усе перебувало у зародковому стані. Спершу потрібно було підвищити рівень своїх знань та навчити персонал. І я почала шукати школу. Якщо вже витрачати час, гроші, кудись їхати для цього, то треба вже вчитися у кращих. Шукала по всьому світові та знайшла акредитацію WSET. Ця мережа охоплює понад 80 країн. Треба було відвідувати Лондон, виникали питання з візою, проживанням. Було складно, але воно було того варте.

Ефектна білявка у стильній фотосесії
Катерина Ющенко в інтерв’ю виданню Folga’

У 2014 році ви відкрили школу — першу та єдину в Україні, акредитовану WSET, Ukrainian Wine & Spirit School. Чому вирішили це зробити? Чи важко було розпочинати?

Коли відвідуєш сайт WSET, бачиш там багато країн, але України серед них не було. А мені хотілося бачити рядок, який свідчив би про те, що і в нашій країні є представництво міжнародної школи. Адже це певний рівень престижу. Вони найкращі на ринку не лише України, але й світу. Потрібно було отримати акредитацію: це виявилося для мене важчим, ніж закінчити університет. У них такий перелік вимог! Британці надзвичайно прискіпливі. Але щоб здійматися цими сходами, потрібна акредитація міжнародної школи.

Команда викладачів нашої школи — це найцінніше, що я маю. Вони — top of the top. Це не лише сомельє, але й винороби, власники бізнесу, пов’язаного з вином. Вони також акредитовані WSET та мають право читати лекції. Взагалі, там все доволі легко, адже є регламент, за яким відбувається викладання, від нього не можна відступати ані на крок. Усе занотовано посекундно. Він один для всіх країн: так само викладатимуть у Швейцарії, Франції, Італії, Німеччині.

Кому варто навчатися в Ukrainian Wine & Spirit School? Лише тим, хто хоче пов’язати своє життя з виноробством?

Перший рівень — це основи, коли ми знайомимося з країнами, сортами винограду, торкаємося теруарних особливостей. Якщо людина хоче щось для себе з’ясувати, вміти вибрати пляшку вина у крамниці, чи в ресторані відкрити винну карту та без допомоги сомельє дібрати собі напій. Чи навіть просто в компанії похвалитися вмінням правильно тримати келих. Другий рівень вже складніший, але він найпопулярніший. Там вже аналітика — ти потрапляєш у спільну структуру, розумієш, як функціонує цей ринок, які чинники на нього впливають і що робити, аби це змінити. Вже можеш радити щось виноробові. Третій рівень — коли маєш чітку власну позицію, яку зможеш аргументувати на міжнародному ринку, користуючись професіональною термінологією. Щоб оцінювати вино, потрібне чітке розуміння, що є в його ароматі, смакові, потенціалі, балансі. Ти підходиш до цього питання не аматором: смачно — не смачно, подобається — не подобається, моє — не моє. Ти оцінюєш вино об’єктивно, за світовими стандартами.

Розвиток винної індустрії в Україні
Де в Україні вчать на сомельє

Отже, сертифікат WSET — це щось на кшталт диплома Оксфорду, але у винному світі? Які можливості він надає?

На жаль, у нашому світі папірці є папірцями. Можна бути надзвичайно розумним, проте це потрібно довго комусь доводити, а якщо маєш на лацкані цей значок (нагородний значок програми кваліфікації WSET у сфері вина та міцних напоїв. — Прим. ред.), то питань не виникає. Таким чином ти подаєш себе фахівцем міжнародного класу.

Авіакомпанії, круїзи, міжнародний туризм — усі вимагають підтвердження кваліфікації. Ти можеш бути стюардом, проте піднятися сходинкою вище без сертифіката WSET не вийде.

Чи навчалися у вашій школі відомі люди? Хто це, якщо не таємниця?

У нас був Олег Скрипка. Я з ним познайомилася на черговому конкурсі: він виступав виноробом-початківцем, а я була в комісії. Дуже хвилювався, як його оцінять. Він дійсно сприймає це не за принципом «зробили вино, продається — ну й добре». Переймається, бере активну участь. Я йому розповіла, якої думки щодо піно нуар — тоді саме був його перший реліз. І я йому казала: треба, щоб не я постійно тобі про це розповідала, а ти сам розумів, що та як робити. Його піно нуар на той час був нетиповим. Він питає: «Що означає — типово?» Тоді я й кажу йому, мовляв, приходь до нас — і дізнаєшся. Олег у нас був на другому рівні.

Саме хотіла запитати. Зараз почали відкривати власні виноробні — тренд якийсь серед селебріті в Україні: і Олег Скрипка, і тенісист Сергій Стаховський. Ваше ставлення до цього?

Загалом все неоднозначно… Так, це наче тренд. Як до цього ставитися… Якщо все добре виходить, то чому б і ні? Я завжди вітаю популяризацію винної культури. А якщо це ще й українське виноробство — взагалі чудово.

Інтерв’ю директорки Ukrainian Wine & Spirit School

Якщо про виноробство в Україні загалом, воно є? Розвивається?

Воно не просто розвивається! Є багато різних компаній. Великі, які давно на ринкові, мають найсучасніше обладнання. Це окреме питання, це вже рівень. І SHABO, і 46 Parallel на Decanter (Decanter World Wine Awards — найбільший у світі винний конкурс. — Прим. ред.), отримали золото. Це дуже високий рівень, серйозні гравці. Але крім цього ми маємо й крафтові виноробні. Звичайно, якщо мати значні фінансові можливості, можна все зробити ідеально. Але й на невеликому шматкові землі, але з відданістю справі, фантазією та натхненням, можна творити шедеври. А в Україні є яскраві приклади цьому. Тому виноробство у нас є. Але потенціал використовується, на жаль, лише відсотків на 50.

Чому лише наполовину? Що заважає розвиткові на всі 100?

По-перше, трохи не вистачає підтримки з боку держави. А по-друге, в Україні упереджене ставлення: дотепер у ресторанах не пропонують українське вино, вважаючи, що воно «не відповідає рівню закладу». Нині це моветон. Я є суддею премії «Сіль» (національна ресторанна премія. — Прим. ред.) і відповідаю за ресторани з винною картою. Україна у цій карті має бути обов’язково: для мене це головний показник, який красномовно свідчить, гідний це ресторан чи ні. Якщо немає вина українського виробництва, це одразу мінус. Ми маємо лобіювати вітчизняних виробників: адже хто, крім нас, їх підтримає? Українське треба любити, купувати — тоді все буде добре.

А щодо винного туризму? Чи розвинутий він в Україні?

Зараз, коли кордони закриті, у сфері винного туризму в нас усе чудово. І Бессарабія, і Закарпаття, й Одеса. Навіть можна далеко не їхати: у межах Києва BIOLOGIST виробляє цікаві натуральні вина. Якщо бажаєте, звертайтеся — маємо добрий винний путівник з напрацьованими для кожного регіону маршрутами. Можна відвідати всі виноробні: всі працюють, усі раді зустрічі. А поруч — і устриці, і сири.

Ви так смачно про це розповіли, що одразу захотілося в тур. Добре, з виноробством та винним туризмом з’ясували, а як щодо перспектив професії сомельє?

Можливо, тому, що я цілковито занурена у цю сферу, мені видається, що всі люди — сомельє чи десь поруч. Для людини це найцікавіша професія, адже тут ти повсякчас у розвитку, завжди у тренді. Сомельє — це ж не просто людина, яка стоїть з пляшкою та наливає у келих. Найперше — це ерудований фахівець. До прикладу, бармен — це не просто той, хто змішує коктейль, це психолог. Якщо ти не відчуваєш людини, з якою спілкуєшся, ти поганий бармен. А сомельє має знати все — від історії, традицій, кухні країни до пісень, які там співають. Щоб уміло добирати вино, треба особисто відвідати країну, самому побачити, відчути, оцінити. Це ще й можливість активно мандрувати. Цікаво для себе, для власного розвитку. Ну і перспективно. Це як спорт: що довше займаєшся, то масштабніші в тебе можливості. Виходиш за межі — та розумієш, що є навколо, куди рухатися. Так і тут. Наш внутрішній ринок вина теж розвивається: до нас приїжджає багато імпортерів, виноробів. Потенціал надзвичайний!

Винний туризм в Україні
Келих та пляшка червоного вина

А бути сомельє в Україні та десь у Європі чи Америці — так само круто?

У нас важче. Як не дивно, наша публіка дуже вибаглива. До сомельє в нас більше вимог, аніж в інших країнах. Мабуть, тому й цікавіше.

Після ваших слів навіть потягнуло спробувати стати сомельє. Що порадите мені та всім, хто планує опанувати цю професію, але вагається? З чого розпочати?

Неправильним буде думати, що якщо прийти до школи, закінчити навчання — то це буде вже все. Потрібне розуміння, що не можна зупинятися, треба повсякчас розвиватися, прагнути чогось нового. Працювати доведеться завжди. До того ж праця сомельє важка як морально, так і фізично: не стояти вишукано з келихом, а тягати коробки з пляшками, обслуговувати декілька столиків. Ти маєш бути стресостійким, комунікабельним. Навчити можна всього, але якщо ти інтроверт — то це точно не твій фах. Кожен день буде страдницьким. Окрім знань та досвіду треба любити свою роботу, любити людей. Тому найперше — треба зрозуміти, влаштовує тебе це чи ні.

Що дає сертифікат WSET

Ми сьогодні зустрілися на фестивалі BE WINE International Wine Show. Розкажіть трохи про нього: кому варто сюди завітати?

Якщо ви любите вино та хочете знати про нього більше — вам на BE WINE. Тут в єдиній локації зібралися винороби, закордонні та вітчизняні експерти, сомельє та поціновувачі винної культури. Тут понад 100 виробників, є можливість з ними поспілкуватися, продегустувати вина з найвідоміших виноробних регіонів. Це чудова можливість обмінятися досвідом, почути думки експертів та споживачів.

А особисто для вас що таке вино?

Я себе взагалі без келиха вина не уявляю. Вино для мене — це не просто продукт, а виноробня — це не лише діжки та акратофори. Це всесвіт, справжня філософія. Навіть коли подорожую, спочатку — музей, опера, але обов’язково — виноробня. Ставлення країни до вина — теж певна характеристика її культурної складової. Вино — мій спосіб знайомства зі світом.

Ви, здається, знаєте про вино все, були в багатьох країнах, спробували тисячі видів цього напою. Чи є улюблений серед них?

Ні. Коли вибираєш одне улюблене, ти позбавляєш себе нових відчуттів. Потрібно все пробувати обов’язково. Можу сказати, якій стилістиці надаю перевагу: рислінги, піно нуари. Але стверджувати, що я люблю Старий Світ, Новий Світ — не можу. . Навіть їжа має значення, коли вирішуєш, яке вино обрати. Я добираю напій під те, що планую їсти.

Вам частіше, ніж звичайній людині, доводиться вживати вино. У справах, як то кажуть. А воно не є продуктом здорового харчування. Як підтримуєте себе в такій чарівній формі?

На дегустаціях ми вино не п’ємо: куштуємо, оцінюємо, потім зливаємо. Але поза роботою я люблю вино. Щоб не мати негативних наслідків — обов’язково спорт. Без нього було б важче. Я тренуюся 5–6 днів на тиждень, беру участь у змаганнях. А насправді вино — доволі здоровий продукт. Якщо вино якісне та його не надмірно, воно лише на користь.

Фото: Поліна Неводнича, спеціально для Folga’
Яна Скиба
Автор(ка):
Яна Скиба