Неосяжний талант, що має яскраву самобутність, проте ніколи не забуває свого коріння та оспівує український етнос
Олег СКРИПКА: «Я згенерував нову методику медитації — «вайб душі»
Рокер, популярність якого ні на мить не згасає вже понад 35 років, — частий гість в Одесі. Лідер гурту «Воплі Відоплясова» відомий своїми численними проєктами, кожен з яких популяризує вітчизняні традиції, мову, культуру та талановитих творчих діячів. Можливо, цим і можна пояснити, що всі ці проєкти миттєво стають успішними. Ось і тепер він приїхав на чорноморський берег із НАОНІ Оркестра. В ексклюзивному інтерв’ю Folga’ співак відверто розповів про свої плани, мрії та неочікувані ролі, в яких він знов-таки має певні досягнення. Отже, про виноробство, динамічні медитації, дітей та сюрпризи на ювілеї «ВВ» читайте в нашому матеріалі.
Розкажіть, на що очікувати його переможцям, і чи є в них шанс заспівати з вами на одній сцені?
У всіх є шанс заспівати зі мною на одній сцені, якщо вони співають добре
Буде працювати спеціальна комісія. Там є певні умови — пісня повинна бути перероблена зі смаком, із душею. Але можна в будь-якому стилі. Потім будемо оцінювати якість і вирішимо, хто переміг. Буде до п’яти виконавців, і всі вони зможуть заспівати зі мною.
Які ще сюрпризи ви готуєте до ювілею? Можливо, ми почуємо нові хіти?
Найкращі сюрпризи — це нові пісні. Ми їх регулярно випускаємо
От зовсім нещодавно вийшла пісня «Хвиля». Бадьорий, веселий та провокативний кліп у TikTok-стилі. До того на свято Івана Купала ми випустили пісню, яка називається «Купалочка». А весною, на День українського пластуна, ми презентували кліп на пісню «Ми ростем», там співа мій син Устим. Це теж композиція групи «ВВ», вона, як і всі нові треки, увійде в наш новий альбом. Він побачить світ вже наступного року. Там крім цих буде ще валом нових пісень! Туди ж увійдуть треки «Кобіта», «Лазня», «А-я-я-й».
Якщо не буде нового карантину, чи планується провести фестиваль цього року?
Цього року точно ні. Тому що цей рік був дуже ризикованим. Я навіть захоплююсь тими організаторами, які зробили все ж таки в цьому році фестивалі. Була ж така непевна ситуація. Вони молодці, що це робили. Наступного року я б дуже хотів. Відновлювати фестиваль — це те ж саме, що робити його вперше. А може, навіть і складніше. Тому що це стара енергія. Треба її зняти й надати нову. В мені ця енергія є, а треба ще знайти партнерів, в цьому питання, щоб вони тобі повірили. А це не так вже й просто. Я зараз кажу про комерційних, а не творчих. З творчими все добре в нас.
В Україні виключна ситуація — творчий потенціал зашкалює, а фінансовий та продюсерський дуже слабкий. У цьому феномен нашої країни
Розкажіть про ваш проєкт «Джаз-кабаре», у якому вам вдалося поєднати українську ліричну пісню, французький шансон та класичний рок-н-рол.
Мені цікаво знаходити такі самородки, забуті українські традиції та український джаз. От є три таких факти: найкращий світовий джазовий стандарт — це пісня Джорджа Гершвіна Summertime. Це просто вишак у джазі! По-перше, Джордж Гершвін — він походить з України, саме з Одеси. А по-друге, він написав цю пісню, тому що почув українську колискову «Ой, ходить сон коло вікон». Він так і написав у щоденниках, що його настільки вразила ця українська пісня, що він, натхненний нею, написав свій шедевр.
Другий факт: усі ми любимо радянський джаз, який походить з Одеси. Більшість виконавців — з цього міста. Ми маємо пишатися! Тому на своїх сольниках я перекладаю українською, але завжди з задоволенням співаю «Сердце, тебе не хочется покоя». Український джаз — це шедевр, наше ДНК.
Третій факт. У Західній Україні в 30–40 роки ХХ століття був потужний джазовий рух.
Там було багато виконавців, авторів. Один з найвідоміших — Богдан Весоловський, який мав власні оркестри. А потім він виїхав до Канади та писав до 70-х років, створив безліч шедеврів. І якщо на Галичині він якось ще відомий, в інших частинах нашої країни його взагалі не знають. Просто неймовірні пісні — фокстроти, танго! Тобто репертуару величезна кількість.
Джаз — це все ж таки буржуазна культура
Я вважаю, що нам необхідно це пережити: вино, джаз, вечори, бали. В Європі цього вже майже нема, бо вони наїлися вже цього. А в нас і не було. Тому нам треба це пройти, це важливо.
Чи залишилось у шоу-бізі щось, у чому ви все ще не проявили себе, але дуже бажаєте?
Я б дуже хотів зіграти в крутому комедійному художньому фільмі. Я маю на увазі з хорошим бюджетом, потужним сценарієм та продакшеном. А якщо вдасться, щоб це був ще й міжнародний проєкт, буде ще краще. Тому що в нас усе закінчується одноманітно: поки є гроші — знімаємо, а як закінчилися, то все зупиняється, чи дознімається треш, на колінках, без коштів. У нас з’являється хороше кіно, але поки трешу більше. Це етап росту, бо треба навчитися. Як у музиці: спочатку ти граєш на інструменті та фальшуєш, а потім ти віртуоз. Завжди гроші потрібні, а в кіно — це взагалі ключова історія.
Ви експериментуєте не тільки на сцені — займаєтеся духовними практиками, серед яких і напрямок «вайб душі». Розкажіть, будь ласка, що це за проєкт.
Ви навіть про це знаєте! На це вплинув карантин. Тобто ти сидиш, медитуєш, думаєш, що робити. І, безумовно, в тебе бувають панічні атаки — куди рухатися? Що робити? Ти нікому не потрібний. Що буде завтра? І таке інше. Ти починаєш шукати відповіді на ці питання. Я занурився в такі спільноти, які займаються внутрішнім розвитком. Зрозумів, що я завжди цього прагнув. Як креатор я дуже швидко згенерував нову методику, яка називається «вайб душі». Тобто я поєднав відомі вже пів століття динамічні медитації, але під рок-музику. Виявилося, що це дуже ефективна методика! Я собі відповіді отримав — і зараз це роблю вже як івент. Приходять люди зі своїми запитами, і я веду їх у медитації. Ось як ми собі уявляємо класичну медитацію — йог сидить у печері та медитує в тиші. Сучасні технології дають змогу поставити музику, аромат. Ще є фізичні вправи, спеціальне дихання та внутрішня робота. Методик дуже багато. А я ще додав до цього рок-музику, не тільки свою, і воно стало дуже дієво. Кожного разу наживо грають 4 музиканти, та це завжди імпровізація. Це повне занурення. Завжди повинен бути практичний результат. Ти заходиш із запитом — і він у тебе розв'язується. Наприклад, я боюся сцени, хочу бути впевненим на сцені, перед людьми. Чи, може, конфлікт у родині, та я хочу його розв’язати. Тобто конкретні проблеми. Й це дає результат.
Чи правда, що ви створили власний винний бренд? Розкажіть, як до цього прийшли, та чи знадобилося вивчати науку виноробства самому?
Про ромашковий чай — це був московський фестиваль «Максідром». Відповідальний був виступ, ще й телебачення знімало. Просто там якісь молоді музиканти до нас забігли: «Давайте бухнемо!» А ми сидимо з ромашковим чаєм. Тому що, особливо коли ти перебуваєш у турі, алкоголь — це добрий стимулятор, в принципі, і дехто його використовує все життя. Якщо у когось працює, я нічого проти не маю. Але саме мені він заважає. Є таке поняття, «коротка пам’ять», ось в мене він її відбиває, і я тексти забуваю. Тому це не для мене, мені не подобається. Пісні я теж пишу тверезий. А так можна випити алкоголю, безумовно. Я нікому не забороняю. Але були прецеденти, коли я як музикант розумів, що немає такого драйву, який тобі потрібен. Тому це табу. Після концерту в нас є райдер, усе стоїть на столі, все є — віскі, пиво, що завгодно. Але я з часом, особливо у Франції, зрозумів дуже просту тезу — що проблема не в самому алкоголі, а в його якості. Навіть не в кількості. І люди мають проблеми зі здоров’ям не від самого етилового спирту. Всі ці цирози печінки — від домішок. Якщо ми п’ємо якісний та вишуканий алкоголь, безумовно, помірковано, ніколи не буде проблем зі здоров'ям, агресії, бійок та непрофесійної поведінки на сцені. Якщо п’єш — переводь це в культурну площину, бо це культура споживання алкоголю. Це значить не пити бодягу, а вживати якісний напій. Хтось любить віскі, хтось джин, а я дійшов висновку, що навіть для здоров'я корисніше вино. І серед вин — саме сухе червоне вино. Можуть бути солодкі види, десертні, але в ньому має бути не буряковий цукор чи навіть не тростинний. А це має бути виноградний сироп, природній. Спеціалісти мене зрозуміють.
Я закінчив більше 2-х років тому міжнародні курси сомельє WSET. У мене є сертифікат, диплом та значок.
На винних тусовках я вже свій
Я вирішив виготовляти вина в Україні. Хоч я обожнюю одеські вина, але для виробництва все ж таки вибрав Закарпаття. Тому що там клімат ближче всього до французьких класичних регіонів, таких як Бургундія. Таке вишукане вино як піно нуар саме там — на Закарпатті, дуже класно визріває. Наприклад, на Одещині з Піно Нуар дуже складно працювати. На півдні України краще ростуть такі сорти як Каберне, Каберне Совіньйон, Мерло. Але в Одесі все ж таки сухуватий клімат для винограду.
Я поки працюю з двома сортами: Трамінер біле та Піно Нуар рожеве та червоне. Це вишукані сорти, та вони дійсно дуже добре ростуть на Закарпатті. Реалізуються у винних бутиках, ресторанах, інтернет-магазинах і на винно-музичних дегустаціях, які я веду. Їх добре купляють. До речі, в Одесі теж був такий івент.
Нещодавно ви показали світлини зі знімань нових кліпів. До яких пісень готуються відео, та коли плануєте прем’єрні покази?
Ну кожен альбом повинен мати якусь концепцію. В нульових роках у нас був альбом дуже важкої музики «Світ», потім був альбом «Файно» — це теж важка музика, після цього був «Чудовий світ» — це вже пісні на позитиві, оптимістичні, сучасні. І є наші класичні альбоми, такі як «Музика», «Країна мрій». А зараз ми подумали, що на наш ювілей ми зробимо збірку, в яку увійдуть пісні, які були написані давно, але які не були довершені. Вони зараз дописуються, аранжуються, пишуться тексти. Але ж вони в старому стилі. Новий альбом вийде наступного року. Назву ще не придумали.
«ВВ» та ваш син Устим часто виступають разом. Чи готує він також кавер до 35-річчя гурту?
Гарне питання. Я йому поставлю, до речі, таку задачу! Але я чесно скажу, що він рок-музику не дуже добре відчуває. Йому подобається хіп-хоп. Я не проти, в нього хороший стиль, смак.
Чи тільки він з чотирьох ваших дітей пішов шляхом музики?
Всі мої діти мають музикальні здібності, але він єдиний, хто хоче себе проявити як музикант. Інші не хочуть. Мені здається, що функція батьків — не давити, а проявити в дитині саме те, що в неї є. Навіщо ламати, робити нещасливим? Я пам’ятаю, що коли я ще вчився на баяні грати в дитинстві, мої однолітки ставили баяни як ворота та грали у футбол. Їм це просто не подобалося. Це не їхнє. Батьки їх пхали в ту музичну школу. А я проти цього, бо вважаю, що користі не буде все одно.
Який найяскравіший спогад у вас є про наше місто?
Яка в мене асоціація з Одесою? Ну, крім того, що тут неймовірні люди, клімат, море та клубне життя, мене вражає гастрономія. Я просто у захваті від її рівня! Я люблю поїсти. Але те, що одесити пропонують у ресторанах, чи ваша домашня їжа — це неймовірно. Я не їм м’яса. Ось свіжий приклад — сьогодні я пішов у кафешку, яка робить веганські продукти. Вони, звісно, корисні, хоча дуже часто несмачні. Це дійсно важко зробити смачно, але ж не для одеситів. Ну нереально смачно! Я був просто вражений, як з одних і тих самих продуктів можна таке зробити.
Що саме ви привезли цього разу до Одеси?
Це ще один з моїх напрямків — спільний проєкт з НАОНІ Оркестра. Я дуже щасливий, що я з ними познайомився, що вже три роки працюю з ними
Ми багато разів були в Одесі, навіть більше, ніж у Києві. На цей раз ми привезли наполовину рок, наполовину народну програму. Буде певна кількість пісень «ВВ» — з них ми почнемо та перейдемо до старовинних українських композицій. Я перший раз почув цей оркестр, коли вони якраз виконували світові рок-хіти. Я був настільки захоплений, що вони можуть це виконувати за допомогою народних інструментів! Я навіть і не думав, що можна передати цю енергію без гітари з дісторшеном. Я раніше не вірив в іншу музику, що взагалі можна отак вкачати. Але можна, і вони це роблять. Ми привезли хіти «ВВ», якими я пишаюся, такі як «Чіо Чіо Сан», «Світ». Ми знову с НАОНІ це робимо, і це захопливо.